Передається вушний кліщ від кішки до людини

Збудник отодектозу — вушний кліщ — комаха дрібних розмірів Otodectes cynotus, що належить до групи акариформних кліщів. Його складно розрізнити неозброєним поглядом. Це паразит із білим овальним тілом і ротовим апаратом гризючого типу. Східні кінцівки закінчуються присосками. Комахи мешкають у кішок усередині слухових проходів і практично завжди вражають відразу два вуха. Його основне живлення — епідерміс і тканинні рідини. Кліщ виділяє продукти життєдіяльності, які токсичні для тварин.

Найчастіше випадки зараження припадають на весняний і ранній осінній періоди. У групі ризику є кошенята віком до року й ослаблені кішки.

Чому коти заражаються вушним кліщем?

У природі кішки живуть групами (прайдами) і постійно контактують, як вони досі не вимерли від кліщів — загадка. Однак, якщо «копнути» глибше, нічого дивовижного в цьому немає. Жестокий природний відбір дає змогу млекопоживним жити, поки вони молоді та сильні. У всіх молодих тварин у крові міститься набір «антидотів», що захищають їх від бліх, кліщів та інших комах-паразитів. Слабкий молодняк і літні тварини швидко гинуть, не від інфекції, так від зубів конкурентів.

Домашні кішки частково втратили цю їм природою «невразливість», ситуація прискорилася, коли за роботу почали селеціонери, що виводять нові породи, завдяки каламутації генів. До постійної «розведеної» роботи додалися неприродне харчування й прогресивна ветеринарія, що дає змогу виживати «безнадійним для природи» особам. Хоч як брутально це звучить, але причини практично всіх нетипових для тварин хвороб лежать у втручанні людини в природний природний відбір.

Отже, звідки береться вушний кліщ? Фактори ризику:

Основні переносники — 80% бродячих тварин є носіями шкірних паразитів, навіть якщо не хворіють самі. Якщо ви погладили кішку у дворі — мийте руки, яйця та дорослі особини вушного кліща можуть перебувати на шерсті тварини. Сільськогосподарські тварини, гризуни, птахи, особливо насекооїдні можуть бути носіями паразитів.

Болют — молоді особи, вуличним кошенятам недуга передається від матері, навіть якщо вона не виявляє ознак хвороби. Літніх, перенесених хворобами або стресом тварин.

Вушний кліщ — це інфекційній організм, який має невеликі розміри, його можна побачити самостійно, без допомоги спеціального обладнання. Має вигляд, як маленька світла точка, але для визначення наявності захворювання зазвичай беруть вушну сірку для проведення аналізу. Зазвичай під час діагностики кліща в інфікованих котячих вухах є чорний наліт, зовні схожий на мелена кава.

Зазвичай вушний кліщ мешкає у вушному каналі, але нерідко встановлюються факти, що він мігрує шкірним покривом господаря — наприклад, на голову. Розмножуються ці паразити дуже швидко — через чотири дні, після того, як доросла особина відкладати яйця, з'являється молоде потомство кліщів.

Спочатку це лише личинки, що харчуються вушною сіркою зі шкірним жиром. Через тиждень вони перетворюються на особливий, який уже практично готовий до спалювання (так звана дейтонімфа). Дивовижною особливістю кліщів вважається той факт, що навіть під час.

Кліщі досить швидко розмножуються, водночас від часу, спалювання ще не визначена підлога дейтонімфи, пізніше вона визначається: якщо це самиця — вона залишає яйця, а якщо одягнений — готовий до процесу подальшого спалювання, коли були відкладені яйця, до часу, коли доросла особина готова до розмноження, проходить лише три тижні. Доросла особина живе приблизно два місяці.

Звичайне звичне середовище проживання вушних кліщів — вуха котів, хоча нерідко можна побачити це захворювання й у собак. Зараження відбувається тільки за особистого фізичного контакту з інфікованим тваринам. Якщо в домі живе не одна тварина, лікування треба проводити комплексно всім, щоб виключити рецидив.

Одним із найбільш частозалежних питань про вушні кліщі є проблема — а не передаються вони від кішок людям?

Чи безпечний вушний кліщ для людини?

Отже, всі доктори стверджують з абсолютною впевненістю — вушний кліщ не може передаватися від кота людині, це цілком виключено. Заражитися й захворіти можуть тільки тварини, причому під час контакту з іншими тваринами, які хворіють. Надзвичайно рідко, але можливо зараження через особисті предмети (підстилка вихованця, наприклад).

Так, вушні кліщі — це дуже заразна хвороба, але в групі ризику перебувають суто тварини — кішки та, як рідкісне виключення, собаки. Тому не варто панікувати, якщо в хатнього улюбленця з'явилася така проблема. Ні дорослим, ні дітям не варто побоюватися інфікування котячим вушним кліщем.

Першим ознакою, що з хатнім улюбленцем щось не так, буде якась нервозність, безпричинна злість і м'якість — кішка часто трясе головою, чеше вуха та немов намагається дістати звідти щось невидиме.

Щойно ці ознаки з'явилися — потрібно терміново показати кішку ветеринару для того, щоб встановити наявність отодектозу. Затягувати в цьому питанні категорично не можна, щоб не з'явилися серйозні проблеми. До того ж дивитися на муки хатнього улюбленця дуже м'яко, хочеться швидше полегшити його долю. А це означає, що треба негайно лікувати його вушка. Відковтоз може ускладнитися пробудженням барабанної перетинки, а також запаленням середнього та внутрішнього вуха, які супроводжуються нестерпним болем і температурою.

Як позбутися цієї напасти?

Хоча вушний кліщ — не найприємніше захворювання, не варто панікувати. Сучасні ветеринарні препарати, розроблені спеціально для розв'язання проблем із котячими вухами, дадуть змогу швидко й ефективно розв'язати це хворобливе питання. Ветеринар може індивідуально підібрати комплексний препарат, який допоможе позбавити хатнього улюбленця від неприємних відчуттів.

Оброблення вух проводять препаратами, що містять акарицид. Це можуть бути краплі або аерозольні піни. Використовують для лікування отодектозу також псороптол, дерматозиль, актив, перол і акродекс.

Профилактика

Коли від цих паразитів страждають хатні вихованці, стрес переживають не тільки тварини, а й їхні господарі, краще не допускати таких ситуацій і запобігти появі захворювання. Для цього потрібно виконувати профілактичні заходи:

• дотримуватися чистоти в домі;
• обмежити контакти домашнього кота з будь-якими іншими тваринами;
• обробляти кішку захисними засобами від кліщів та інших паразитів;
• регулярно оглядати вуха кота на наявність ознак паразита;
• дотримуватися гігієну тварини, обробляти вушка улюбленця спеціальним лосьйоном;
• не використовувати побутові предмети інших котів.

Дотримання цих нескладних правил здатне убезпечити вихованця від зараження вушним кліщем. З огляду на вище сказане, можна зазначити, що ризик зараження людини котячим вушним кліщем мінімален, але ця хвороба може призвести до неприємних наслідків зі здоров'ям не тільки в тварини, але й у її господарів, через можливість виникнення алергічних реакцій і порушення санітарних умов у житловому приміщенні внаслідок хвороби кота.